Чай у тиші.

Іноді день починається без плану. Без суду, без термінових листів, без очікувань. Я заварюю чай — зелений, без ароматизаторів — і просто сиджу біля вікна.

Сонце сідає на край чашки. За вікном — люди кудись поспішають. А я — ні.

Колись мені здавалося, що день без справ — марний. Що якщо я не готую позов чи не розбираю договір — то втрачаю час. Але потім я зрозуміла: адвокат — це не лише про роботу. Це ще й про спроможність слухати. Себе, інших, світ.

І саме в такі дні, в паузах, я чую найважливіше.

Я перечитую уривки з книжок. Виписую думки. Переглядаю старі справи не для того, щоб щось виправити, а щоб відчути, що я вчилась і жила.

Іноді в цих паузах народжуються нові ідеї: не про судові аргументи, а про життя. Як його берегти. Як не розчинитись у чужому болю. Як зберегти межу, яка дозволяє допомагати, не втрачаючи себе.

І якщо ти теж читаєш це у паузі — знай: вона не порожня. У ній — твоє дихання, твоя ясність, твоя присутність.