Чому ми боїмося суду, навіть коли ми праві.

Це одна з найчастіших фраз, яку я чула за роки своєї практики:

“Я не хочу судитися. Я не витримаю. Хай вже буде як буде...”

І це говорили не тільки ті, хто сумнівався в собі. Навпаки — часто це були люди, які мали всі документи, всі підстави, всі права.

Але коли на горизонті з'являється слово "суд", у багатьох вмикається щось глибше, ніж логіка. Вмикається страх.

🔹 Чого саме ми боїмося?

• Що не зможемо пояснити, що відчуваємо.

• Що нас звинуватять, навіть якщо ми не винні.

• Що «система» сильніша.

• Що не вистачить сил, грошей, слів, підтримки.

• Що доведеться пережити щось знову.

Усе це — не лише про суд. Це про досвід беззахисності. Про ситуації з минулого, коли нас не почули. Про гнів, який ми не висловили. Про втому.

🔹 Але правда — не в тому, щоб завжди йти до суду.

Правда — у тому, щоб не боятися розглядати варіанти.Можна обирати медіацію. Можна домовитись. Можна писати листи. Можна прийняти рішення — і залишити ситуацію. Але не через страх. А через свідомість.

🔹 Коли ти правий — не завжди потрібно кричати. Іноді достатньо знати це самому.

Але якщо ти вже прийняв рішення говорити — знай: тебе можна підтримати, навіть якщо ти не впевнений у словах.