Мій день не завжди починається з кави. Часто — з думки: "А як ця людина спала сьогодні вночі?" Бо вчора вона залишила мій кабінет із тремтячими руками і тишею, яка говорила більше, ніж її слова. Моє життя як адвокатки — це не лише закони, позови, суди. Це — постійне балансування між «дотриматись процесу» і «залишитися людиною». У цей день я прокинулася раніше. Не через справу. Через тривогу. Це не моя тривога — я її вловила від клієнтки, яка вчора вперше зважилась розповісти