Коли бабуся померла, Марта приїхала у її будинок одна з усієї великої родини. Дім був старий, напівпорожній, з запахом яблук і старого дерева. Всі інші приїхали трохи пізніше — вже не з квітами, а з нотаріусами. Заповіту не було. Марта не чекала нічого — їй було достатньо, що це був дім, де вона вперше вивчила напам’ять “Заповіт” Шевченка, де спала на старій софі після іспитів, де бабуся читала їй вголос “Кайдашеву сім’ю” і завжди казала: «Краще сваритись словами, ніж адвокат