Юридична тривожність — як жити в стані очікування.

Є стан, який не бачить суд. Не помічає опонент. І навіть адвокат не завжди відчуває. Це стан, коли нічого не відбувається, але ти живеш у напрузі.

Це — юридична тривожність.

Коли судова повістка ще не прийшла, але думки вже там.Коли надіслали заяву — і тепер кожне сповіщення телефону б’є в грудну клітку.Коли знаєш, що щось “пішло в процес”, а ти — зависла між “було” і “буде”.

Цей стан не завжди голосний. Частіше — він тихий, як фонова музика, яка не дає заснути.Людина в цьому стані не кричить, вона просто поступово перестає дихати вільно.

Я бачила таких людей. У кабінеті, в коридорах судів, на зупинках.І я була такою людиною — коли чекала не за себе, а за когось.Це відчуття безсилля: вже нічого не залежить від тебе, але вся напруга — в тобі.

Що з цим робити?

1. Назвати це.Це не слабкість. Це не “істерика”. Це тривожність. І вона нормальна, коли ти не контролюєш ситуацію.

2. Створити щоденний ритуал стабільності.Один лист чаю. Одне вікно. Один блокнот. Одне “я тут”.

3. Писати — навіть собі.Слово стабілізує. Коли ти описуєш, що відчуваєш, воно перестає бути аморфною тінню.

4. Обирати людей, а не гугл.Твоє “що буде, якщо…” потребує живої відповіді, а не форуму.

Бо навіть коли все зависло — ти не зникла.Ти — є.І навіть у процесі очікування ти маєш право бути живою, а не “справою”.