Є стан, який не бачить суд. Не помічає опонент. І навіть адвокат не завжди відчуває. Це стан, коли нічого не відбувається , але ти живеш у напрузі . Це — юридична тривожність. Коли судова повістка ще не прийшла, але думки вже там.Коли надіслали заяву — і тепер кожне сповіщення телефону б’є в грудну клітку.Коли знаєш, що щось “пішло в процес”, а ти — зависла між “було” і “буде”. Цей стан не завжди голосний. Частіше — він тихий, як фонова музика, яка не дає заснути.Людина в цьо

Іноді достатньо одного слова — «відповідальність» , «порушення» , «строки»  — і всередині з’являється напруга. Закон, який мав би захищати, раптом починає лякати. Це дуже поширене відчуття, і в ньому немає нічого дивного. Більшість людей стикаються з правом не в спокійний момент, а тоді, коли вже є стрес: конфлікт, невизначеність, тиск з боку інших або страх зробити щось не так. У такому стані будь-яка правова інформація сприймається гостріше, ніж вона є насправді. Юридичні т

Іноді здається, що право — це щось холодне й віддалене.Тексти законів, формулювання, статті, строки. А поруч — реальне життя, у якому людині страшно, тривожно і часто незрозуміло, що відбувається. За роки роботи адвокаткою я не раз бачила: у складні моменти людині важливо не лише знати свої права, а й зберегти внутрішній спокій . Бо без нього навіть правильна інформація не допомагає — вона лише посилює напругу. Саме тому з’явилися ці записки. Цей блог — не про прийом, не про