Лист: Добрий день. Пишу вам анонімно, тому що мені соромно. Я підписала документ, не читаючи. Це було у родинному колі, коли йшлося про спадщину. Мені дали аркуш, сказали: «Ну що там думати? Ти ж не проти». І я підписала. Я боялася бути «не зручною», «не рідною». Не хотіла сварок. Не хотіла, щоб хтось сказав, що я жадібна. А потім виявилось, що я відмовилася від частки. І тепер уже пізно щось змінювати. Чи була я дурна?Чи є сенс зараз взагалі з’ясовувати щось?І чому мені дос

Мій день не завжди починається з кави. Часто — з думки: "А як ця людина спала сьогодні вночі?" Бо вчора вона залишила мій кабінет із тремтячими руками і тишею, яка говорила більше, ніж її слова. Моє життя як адвокатки — це не лише закони, позови, суди. Це — постійне балансування між «дотриматись процесу» і «залишитися людиною». У цей день я прокинулася раніше. Не через справу. Через тривогу. Це не моя тривога — я її вловила від клієнтки, яка вчора вперше зважилась розповісти